Знаєте, що найбільше тривожить у новинах про рейд ТЦК на концерт «Океану Ельзи», а найбільше – в реакції на них?
Серіальні інстинкти.
Точковою дією зачіплено резонансну, знакову тему. Майстерно спровоковано розкол аудиторії. Тема підживлюється фотожабами і вкидами з усіх боків.
За цим усім – забуто втрату Вугледару. Фактично пропущено критичну ситуацію на Курщині. Майже ніхто не говорить про корені проблеми з мобілізацією.
Зеленський і його ОПа – як би ні до чого.
Режисерська і сценарна група завжди поза кадром.
Але війна іде в реалі. І проблеми треба вирішувати в реалі. Бо масове талановите відволікання уваги суспільства створює ілюзію, ніби на проблеми можна не зважати. Люди ж зайняті. Люди дивляться серіал і реагують, як належить таргетним групам глядачів.
Тому про мобілізацію подумаємо завтра. А сьогодні повернемо фінансування дорожнього фонду та захистимо гральний бізнес від оподаткування. Бо сценарній групі це цікавіше.
От тільки росіянам байдуже на серіали. Вони мають свій сценарій – завоювання України. І реалізовують його. Серіальні інстинкти їм у тому дуже допомагають – бо знижують гостроту сприйняття проблем і уповільнюють реакцію на них. Тим більше, що багато з серіальних прийомчиків – їх же розробка.
Треба дивитись крізь машкару. В новинах шукати те, від чого відволікають серіали. І вимагати від «слуг» вирішувати справжні проблеми. Поки тримається Армія. Поки не стало надто пізно
Багато вже сказано про залежність нинішньої влади від «аплодисментів». Тобто, широкого суспільного схвалення. І особисто Зеленський, і його оточення впродовж своєї сценічної кар’єри звикли до статусу «улюбленців», «народних героїв», «суспільних авторит...
Варто опозиції, чи волонтерам, чи військовим нагадати про проблеми, які не вирішуються роками - фортифікація, посилення прямого фінансування бригад, покращення підготовки мобілізованих, прямий санкційних тиск на москву тощо — тут-таки зривається цілий ...