Ідіократія і фарт

Повідомлення про знайдені при обшуку в Єрмака окультні предмети наштовхнули на важливу тему.

Навіть поява пізніше версії, що про "ляльку вуду" тощо — це такий жарт, не скасовує ані важливості, ані теми. Адже чимало людей пам'ятають кількість амулетів, всіляких "червоних ниточок" та іншої чортівні на посадовцях (і Єрмак, кажуть, не виняток). Винесені на ілюстрацію убиті птахи біля Межигір'я часів януковича — символ явища.

Ім'я йому — забобонність. Прояв "магічної свідомості". Віра в те, що певними предметами, ритуалами, діями можна привернути на свою користь "вищі сили". Навіть мп цим не гребує — хоча церква мала б таке засуджувати. Але шлях багатьох московських попів до істеблішменту (і фінансування та впливу) досі часто лежить через погрози "проклять" чи обіцянки "правильних реліквій".

Людям загалом притаманно шукати захисту "вищих сил".

Надто якщо:

- своїх знань чи досвіду не вистачає, щоб діяти правильно (тоді з'являється віра у "везіння" і забувається, що "Бог допомагає тим, хто допомагає собі");

- велика конкуренція і залежність від випадку (це дуже добре знають люди творчих професій — де справді часто важать ірраціональні і непрораховувані фактори — як-от "подобається/не подобається" чи "(не)правильні місце і час");

- робиться щось незаконне, нечесне, недобре (тому злочинці часто забобонні, велику увагу приділяють всілякій магічній чортівні та/або показують свою набожність).

А уявіть собі, якщо всі ці фактори: непрофесіоналізм, забобонність, злодійкуватість і схильність до "мутних схем" — збіглись в одній особі? Як-от у представниках нишньої владі?

Знань/досвіду у них не бракує хіба що в умінеі обгаджувати інших.

Звичка до високої конкуренції і залежність від мінливої і примхливої підтримки спонсорів/замовників вимагає "крутитись" швидше, уривати "тут і тепер".

Падкість до спокус, вимоги кураторів про "двушкі на москву" та відчуття, що "підозру нєохота палучать" роблять їх світ дуже непевним, збільшує бажання якоїсь сторонньої підтримки.

І сам писав, і нині у дописах колег бачу, що нерішучість влади у викоріненні московських попів може також мати такий самий "окульний" слід: а ну як московській піп "прокляне" і фарту позбавить?

Це все — дуже небезпечно. Бо вони переконані, що з усіма проблемами справляться не через одумані дії і використання кращих можливостей, а через крутійство і петляння, в яких їм допоможуть ... "сили". Фарт.

Вихід із цього засліплення — дуже болісний. Але необхідний, якщо хочемо вижити.

Упевнений: вихід знайдемо, всі разом. Бо Бог допомагає тим, хто допомагає собі.