"Обійдемось без МВФ!": Куди штовхають Україну ОПЗЖ та Коломойський, і що в цій компанії робить "Батьківщина" Тимошенко

Альтернативи відновленню співпраці з МВФ, іншими партнерами – це дефолт, руйнування економіки і відновлення залежності від Росії, яка визискуватиме Україну для вирішення власних серйозних проблем. Коаліція «За дефолт» штовхає Україну саме на цей шлях.

Наприкінці фільму, знятому на основі другого сезону «Слуги народу», президент Голобородько хвацьки послав МВФ у дупу, забезпечивши ефектну кінцівку і відповідний настрій для титрів. Однак фільм тим і відрізняється від реальності, що після ефектного кроку історія там закінчується. А в реальному житті все триває, і влада має жити з результатами своїх рішень.

Автори фільму підклали нинішній владі добрячого хряка, створивши шапкозакидальницькі очікування у масового виборця. Ще й підігравши страхам, які активно живить російська пропаганда. Нагадаємо, в серіалі МВФ буцімто вимагав від України… захоронювати на її територій шкідливі відходи.

І саме до подібних страхів зараз апелює коаліція «За дефолт», яка склалася у Верховній Раді з прибічників Коломойського, ОПЗЖ Медведчука-Рабіновича і «Батьківщини» Тимошенко.

Цими страхами, брехнею і нереальними прожектами вони намагаються прикрити свої справжні наміри: відправити Україну в дефолт і хаос і зробити легкою здобиччю Росії. Але та, перебуваючи під тиском економічної кризи, низьких цін на нафту і міжнародних санкцій, змусить Україну сторицею повернути будь-яку допомогу, яку може пообіцяти зараз.

В України немає життєздатної альтернативи відновленню співпраці з міжнародними фінансовими установами і отримання допомоги від Європи і Північної Америки. І на те є кілька причин.

По-перше, Україна підійшла до сьогоднішніх глобальних викликів ослабленою. І це – наслідок дій нинішньої некомпетентної влади.

За даними Рахункової палати, за підсумками 2019 року видатки держбюджету не були виконані на 29,6 млрд грн.

З жовтня 2019 р. почалося падіння в промисловості. За результатами 2019 р. воно склало -0,5%, а за січень-лютий 2020 р. вже -3.1% (до аналогічного періоду 2019 р.).

А у січні 2020 року вперше з 2015 року в Україні відбулося падіння ВВП (за даними Мінекономіки – на 0,5%).

При тому, що підсумками перших кварталів 2019 року, як результат роботи команди Порошенка, ВВП зростав більш, ніж на 4%, бюджет перевиконувався, а пенсії і зарплати зростали, створюючи передумови для ефективної боротьби з бідністю. Однак не склалося.

Така ситуація вимагає невідкладних заходів. Власних ресурсів в України практично немає. Спроби уряду перерозподілити бюджет закінчились пропозиціями спрямувати на боротьбу з кризою 100 млрд грн. – за рахунок витрат на освіту, культуру і місцеве самоврядування. Тобто, сфер, від яких залежить повсякденне життя людей і майбутнє країни. Такий підхід – безперспективний.

У цих умовах українській владі не вірять на слово. Відтак, неможливо залучити кошти на зовнішніх ринках, запропонувавши, як минулого року, урядові цінні папери. Від цих паперів, навпаки, відмовляються – і отримати кошти, навіть під захмарні відсотки, уже не вийде.

Не кажучи вже про те, що потенційні інвестори одним з перших питань ставлять – «А як у вас з МВФ?» Бо ніхто не зацікавлений зв’язуватись із потенційним банкрутом.

По-друге, відновлення співпраці з МВФ дасть можливість отримати допомогу і з інших джерел – проектів Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, макрофінансову та інші види допомоги від ЄС, допомогу США та інших партнерів. Для отримання такої допомоги найважливіше – не «зобов’язання», як нас пробують переконати прихильники дефолту, а довіра. Що на слово країни можна покластися.

А довіри немає, поки існує ризик, що влада віддасть найбільший банк чи так звану компенсацію за нього олігарху Коломойському.

Для чого комусь давати гроші Україні, якщо вони можуть опинитись у руках Коломойського? Коломойського, проти якого на Заході тривають судові справи, арештовують його рахунки, розслідують злочини, до яких він причетний?

Ви б у таких умовах давали кошти?

По-третє, брехливими є заклики «просто перестати платити». Мовляв, близько 15 млрд дол Україна має витратити цього року на повернення і обслуговування існуючих боргів. Тож давайте перестанемо платити і витратимо ці гроші на себе.

Тут варто нагадати, що найбільше цим боргом Україна завдячує якраз урядам Тимошенко і Азарова. Тобто, ті, хто «наробив» ці борги, зараз намагаються зробити їх проблемою всієї України. Адже відмовитися платити по боргах – це стати країною-ізгоєм. З усім, що випливає: жодної допомоги, судові позови, конфіскація власності, санкції… і як наслідок – провал економіки і скочування у рівні життя до країн Латинської Америки і Африки, які вже познали таке «щастя».

Здається, Україна вже переконалась у брехливості обіцянки «хуже нє будєт», якою бравували минулого року адепти нинішньої влади. Бо гірше таки стало – і без всіляких коронавірусів. І може стати ще гірше, якщо не отямитись.

Інша річ – погоджена сторонами реструктуризація (відтермінування платежів), як це вдавалося і в 2000, і в 2014-2015 роках. Однак для таких переговорів тим більше потрібна довіра. Тож, дивись попередній пункт.

Зрештою, спробувати отримати допомогу у Росії, як закликав у своїх інтерв’ю Коломойський, що прямо пропонує у своїх «антикризових заходах» ОПЗЖ – це зрада України. І тому, що це буде зрадою пам’яті всіх загиблих за незалежність України у московсько-українській війні. І тому, що це перекреслить європейський вибір України, який підтримує більшість українців. І тому, зрештою, що Росія скористається цим для вирішення своїх власних проблем за рахунок українців: землі, промислового потенціалу, людей. Згадаймо, що навіть за часів проросійського Януковича Росія вела проти України торговельні війни, а приватизацію українських підприємств використовувала як придаток для посилення власних потужностей – або прибиранняз ринку конкурентів.

При таких аргументах – чому ж взагалі можлива поява коаліції «За дефолт»? Невже українські політики можуть бажати злого своїх країні?

На жаль, їхні мотиви показують, а дії свідчать, що так, можуть.

ОПЗЖ навіть не приховує бажання повернути Україну в «русскій мір». Штатна «п’ята колонна Кремля» прагне виправдати очікування господарів. Коломойський не має особливих перспектив на Заході, де проти нього тривають судові процеси – і готовий воювати за майбутнє в «русском мірє», пожертвувавши Україною. І своїх посіпак у Верховній Раді на це налаштовує. Тим більше, що багатьом з них «русскій мір» геть не чужий.

Сумно, що в цій компанії перебуває і Тимошенко. З одного боку, з Коломойським її пов’язують тривалі стосунки і інтереси; і вони «поки мети не досягнуть, не заспокояться». З іншого – електоральне положення Тимошенко залишає бажати кращого. Навіть брехня про ринок землі їй не допоможе – бо всупереч її тріскотні ані «розпродажу земель», ані «відбирання землі в людей» не буде. Тож і об’єднується з давнім другом і «п’ятою колоною» за принципом «чим гірше, тим краще».

Але такий підхід – безвідповідальний і підлий щодо України.

Опублікував: Ростислав Павленко

Інші публікації автора

Хіти тижня. Геть від Москви: Чекаємо на визнання Православної церкви в Україні черговою з 15 помісних сестер

понеділок, 27 квітень 2020, 9:00

Друзі маю поділитись інформацією, котру вже повідомив на телебаченні. Вибачте за втаємниченість, це не інтрига, а необхідність. Цитую з сайту "Прямого". Все буде добе, все буде Україна! Найближчим часом Православну церкву України може визнати ще одна а...

Хіти тижня. Чому лютують реваншисти, - Ростислав Павленко

п’ятниця, 24 квітень 2020, 11:00

Ненависть до всього, пов‘язаного з Майданом, від учасників режиму Януковича і ЗМІ, свідчить: вони пішли у останній бій. За Януковича їм було добре. Вони відчували себе членами касти обраних. Надлюдей. Вершителями судеб «бидла», як і досі вони називаю...