Вимушений шлях Фенікса

21 квітня 2019 року я написав, що Україна «зловила» феномен, який траплявся і у наших сусідів (нині членів ЄС і НАТО).


Лідери і політичні сили, які домоглись фактичної незалежності або найбільше для неї зробили, проводили країну через вогонь і страждання. А коли на горизонті уже піднімалися обриси омріяної країни мрії – більшість суспільства втомлювалась чекати і йшла за солодкими обіцянками «простих» рішень.


Практично скрізь омани і примари розвіювались дуже швидко – і дорослі повертались, аби довершити почате. Часто, до речі, в коаліції із притомною частиною тих, хто обіцяв людям казку – але подорослішав від зіткнення з реальністю.


Так було б і в Україні. Аби не росія – не легковажіння загрозою тими, хто ішов «договоріться посрєдінє» і відтак шукав «мир у очах», а не гроші на ракетні програми.


Нині Україна у вогні. Кінця-краю цьому не видео.


Образ, який втім дає надію, – це Фенікс. Птах, який з вогню і попелу відроджувався. Наше завдання – забезпечити таке відродження Україні. І зірвати спроби ворога змішати нас з попелом.


Україна буде. Всупереч, якщо потрібно.


Опублікував: Ростислав Павленко

Інші публікації автора

Точка входу

субота, 25 травень 2024, 17:15

Про потребу змін, про демократичну традицію – і про моральний вибір більшості в парламенті. У будь-яких планах щодо змін є критичне питання:. Як і з чого ці зміни мають розпочатись. Так звана «точка входу», без якої інерція придушить будь-які сподіванн...

А ваш Порошенко!... Чуємо усі п'ять років, і два з гаком роки війни! Давайте по суті

п’ятниця, 24 травень 2024, 21:04

Всі спроби здорової дискусії задля напрацювання рятівних рішень зводяться до відповіді: "А ваш Порошенко...". “А ваш Порошенко!..» – це, мабуть, єдиний аргумент, який залишився у адептів Зе-команди, коли їм вказують на кричущі випадки невігластва, кору...