Україні потрібні ефективні дії влади, а не імітації

Єдність, яка обʼєктивно необхідна, щоб вистояти і перемогти – це не абстрактне поняття і не гасло.

Це – комплекс дуже чітких і конкретних дій. Вони мають забезпечити поєднання ресурсів і можливостей українців так, щоб спромогтися на найкращу з можливих відповідей України на будь-яку ситуацію.

Зараз єдність порушена діями влади. Особисто Зеленський підписував «санкції» Порошенку, натякав на «відповідальність» військових за невдачі (навіть якщо вина – на цивільній владі), кпинив місцеві громади.

Саме в марафоні і телеграм-помийках несеться потік ненависті проти всіх, хто вважається чимось неприємним чи «небезпечним» для Зеленського та його «офіс-менеджерів».

Говорив і ще скажу не раз: для обʼєднання потрібні дії. Оскільки у влади зосереджені всі ресурси і повноваження, на ній і найбільша відповідальність:

1. Зустріч Президента з фракціями ВР для формування спільної позиції і координації дій. Спроби «обійтись без Порошенка» і загнати інших у позу підкорення, голосуючи разом із уламками опзж, призвели до кризи. Смертельно небезпечної. Її треба долати.

2. Рішенням РНБО зняття неконституційних «санкцій» – їх усе одно доведеться знімати, то краще зробити це свідомим рішенням.

3. Зверненням прокуратури до суду ініціювати зміну запобіжних заходів для військового керівництва. Тримання під вартою жодним чином не допомагає слідству.

4. Зміна інформаційної політики – відмова від «мочилова» опонентів. Ситуація ще більш загрозлива, ніж три роки тому. Розʼяснення, як відбувається підготовка мобілізованих і як вирішуються численні і відомі проблеми - набагато важливіші, ніж осанна владі і шельмування Порошенка.

5. Формування коаліції національної єдності і уряду національного порятунку. Усі не просто в одному човні – усім треба разом вигрібати з-під рифів, інакше кінець усім.

Перемога не здобувається формуванням владою емоцій всеохопної любові до «Лідера» (навіть «назло клєвєтнікам», як прагнуть показати зараз).

Вона вигризається спільною кропіткою працею, коли тим, хто вміє – принаймні не заважають. А кожен робить те, що найкраще здатен.

То що, емоційний ефект від вкинутого «наших бʼють» пройшов?

Тепер нагадаємо собі, що вираженням вірнопідданства війни не виграти.

В умовах після Мюнхена і Ер-Ріяда Зеленський потребує не всеохопної любові і некритичної підтримки, а ефективних дій.

А оскільки він не дуже розуміє, яких саме дій – то МИ, українці маємо конкретних кроків вимагати і владу до них спрямовувати.

Бо це НАМ треба вижити і перемогти у світі, в якому «довбанулись навіть довбануті». І де нікого не цікавлять наші емоції. Важать тільки дії.

P.S. Судячи з прес-конференції, Зеленський знов нічого не зрозумів/

Недобре, коли думки президента – виключно про себе, рейтинги і свою виключність.

Буде важко. Ще важче, ніж було.

Готуємося.