Што ж ти, фюрер, здав назад?

Ось путін ніс-ніс знайому ахінею про те, як на нього «напала» Україна і Захід, «геноцидила» Донбас, і російська армія все героїчно «асвабаждає».

А потім раптом видав нестандартну думку. Мовляв, «не битиме углиб України» на час… виборів.

Тобто, про «вибори під час воєнного стану» і без припинення вогню таки йшлося. У цьому контексті стають більш зрозумілими «накази» Зеленського парламенту «розробити законодавство».

Чого б це путін заговорив про такі сценарії?

Певне, тому, що бачить кілька вигод для себе:

- щоб військові у зоні бойових дій були зайняті і не голосували;

- ⁠щоб підтвердити свій наратив про нєлєгітімную власть і принизити Україну, а своїм сказати, що вони принуділі рєжім к смєнє нєлєгітімной власті;

- ⁠закласти бомбу під подальші події в Україні, бо сподіваються роздмухати конфлікти під час виборів, а після них — примусити нову владу підписати капітуляцію і спровокувати «громадянстку війну», бо вірять у прадвіженіє на зємлє;

- ⁠примусити в час війни спрямувати і без того обмежені ресурси на вибори;

- припинити «санкції від ЗСУ» і отримати час на ремонт власних потужностей…

Але без припинення вогню, гарантованого силою, яку боялась би росія — будь-які обіцянки хиткі і непевні.

Принаймні, одне стало ясно: попри хвацьку риторику про пабєди, путін уже заговорив про якісь виправдання щодо шляху до миру. Особливо після розуміння, що допомога Україні таки буде, принаймні від ЄС. Ще б нам свої проблеми вирішити…

Що робити Україні — ясно і незмінно.

Посилювати те, що підсилює армію; відкидати те, що послаблює.

Тоді і переговорні позиції будуть сильніші.