Шкідлива поблажливість

Часто обурює: нинішній владі пробачають багато такого, що було б немислиме в часи Порошенка.

Близько 70% опитаних нині вважають, що навіть під час повномасштабної війни рівень корупції в Україні зріс.

Соцмережі рясніють повідомленнями про корупційні скандали і приклади некомпетентності, а то і державної зради представників виконавчої влади, оточення Зеленського чи «слуг» у ВР.

У внутрішній політиці, замість єднання усіх ресурсів і можливостей – відкритий владою «другий фронт» боротьби з опозицією, військовими, місцевими громадами, журналістами, підприємцями…

Все це не посилює, а послаблює Україну під час війни.

Чому ж таке поблажливе ставлення, таке бажання бачити «перемоги» і «позитиви» навіть у сумнівних діях, і ледь не захват – коли «просто не створили проблем»?

Звісно, велика роль – практично монопольному впливу влади на ЗМІ, засилля телеграм-помийок, звідки несеться славослів'я на адресу влади і шельмуються її опоненти. На піарі нинішня влада ніколи не заощаджувала – тим більше, нині має для цього бюджетні кошти.

Однак донесення сигналу – необхідне, але недостатнє. Потрібне ще сприйняття.

… Один розумний чоловік запропонував цікаву версію. Провів аналогію: коли в конкурсі танців беруть участь професіонал і, скажімо, ведмідь - симпатії багатьох будуть на боці ведмедя. Стандарти і вимоги до нього набагато нижчі. Йому головне не зірватись, не обгадитись – і йому багато пробачиться: він же не вчився, йому важко…

Цікавий феномен. Але він не такий безвинний, як здається.

Бо чому демократії ефективніші за диктатури? Чому люди там живуть заможніше, економіка розвивається стрімкіше, наука генерує винаходи, а армія здатна переможно воювати проти переважаючого ворога?

Один із наріжних каменів ефективності демократії – у постійному контролі за владою. Їй не дають розслаблятись і змушують шукати кращі рішення. Опозиція, журналісти, і, зрештою, виборці.

У популістів при владі є проти цього хакерський трюк. Вони грають на емоціях, вичавлюють з публіки симпатію, співчуття і поблажливість. Таке недосяжне для «технократів» – хоч ті й професійніші щодо вирішення проблем, але вимоги до них значно вищі.

Тим більше, коли гра на емоціях транслюється через контрольовані ЗМІ і боти в соцмережах.

Така поблажливість дорого коштує суспільству. Бо створює у влади звичку «права на помилку». Попри те, що ціна «помилок» під час війни – людські життя, українська земля і майбутнє.

Історія популістських режимів показує, що рано чи пізно вони падають – найчастіше, програючи «коаліції здорового глузду». Питання в тому – коли, і у скільки цей час обійдеться Україні.

А щоб час (і, відповідно, ціна) сплив швидше, треба працювати, щоб полуда якнайшвидше спала. Тим більше, що понад 2/3 громадян підтримують обґрунтовану критику влади.