П'ятий березень

Переговори в Абу-Дабі очікувано стали ритуальними танцями. Можливо, буде обмін полоненими. Це потрібно — але знайомо з часів "Мінська" і потребує радше готовності рашистів до обміну (коли їм щось треба), а не якихось спецформатів.

Тим часом росія знову згадала про вимогу не просто віддати їй Донбас — а й визнати його російським, причому всіма учасниками переговорів. Мовляв, вони цього завжли хотіли, а хто їхні слова сприймав по-інакшому — то видавання бажаного за дійсне.

Схоже, путіну наснилось, що він ось-ось десь прорветься. Що анонсований незабаром новий удар по цивільній інфраструктурі змусить українців капітулювати. Що союзники «втомляться від України».

Це попри те, що в росії проявляються перші ознаки обвалу в галузях, які використовувались якраз для порятунку від обвалу. Один з найбільших забудовників, «Самольот», звернувся до уряду рф з проханням урятувати від банкрутства і виділити 50 млрд руб на покриття витрат. «Піраміда» забудовників хитається. Памʼятаємо з 2008/9 років, як руйнування таких пірамід тягне за собою - через різке падіння попиту — і промисловість, і банки, і ринок праці…

Словом, швидше б уже.

Але оточенню путіна і цього мало. Війна триває, боярє царю вєрни.

У страшні дні березня 2022 популярно було згадувати, що саме в березні часто вбивали або усували російських царів та диктаторів. Чотири березні повномасштабного вторгнення минули. Надходить пʼятий.

Події явно потребують прискорення.

Новий міністр оборони Федоров назвав «стратегічною метою» знищення (виведення з ладу) 50 тис окупантів щомісяця. Це має перевищити здатність російської військової машини ці втрати відновлювати.

Падінню російської економіки посприяли б як сильніші санкції, так і масові удари відплати - ракетні, дронові, кібернетичні…

Все це формує порядок денний, який мав би бути обовʼязковим і обʼєднавчим для всіх (так, на цьому місці — нагадування про Уряд порятунку).

Але цього не бачимо. Все повільно, «на трієчку» і з погано прихованим бажанням пошвидше провести вибори і гарантувати збереження при владі.

Та росіяни такого не подарують. Вони усвідомлюють, що поставлено на кон. Для найвищого керівництва росії — це також екзистенційна війна; і поки що ціна зупинки для нього вища, ніж ціна продовження.

От якраз над зміною цього балансу і треба працювати. І цим оцінювати результативність усіх дій. Бо до наступного березня - надто довго. А до цього такими темпами і зусиллями, схоже, не встигаємо.

—

Ілюстрація - гравюра Ж.Ж. Утвайта (J.-J. Outhwaite) «Смерть Павла І»