П'ять років... і далі

Я зрозумів, певне, навіщо Банкова через речників і пул телеграм-анонімок так підігріває тему легітимності Володимира Зеленського на посаді Президента України.

Не лише, щоб звинуватити опонентів у «розхитуванні човна під час війни». Для звинувачення опонентів у будь-якій дурниці їм приводів і фактів ніколи не було потрібно. Самі все вигадували – у цьому, як ні в чому іншому, вони здобули чималий досвід до приходу до влади.

Натомість хвороблива увага до «20 травня» цілком вкладається у прийом «виведення уваги на негодний обʼєкт». Щоб говорили про легітимність (питання, якого нема) – а не про питання, які справді є.

І найголовніше – про звіт за зроблене.

Адже Президент обирається на пʼять років. І, хоча волею обставин буде на посаді довше – логічно було б запитати, на що спромігся за відведений Конституцією термін.

Тим більше, Зеленський письмово, в програмі, обіцяв, що іде на один строк. Що було для певної частини виборців аргументом підтримати його.

Зеленський ішов, обіцяючи «країну мрії». Виборча програма була набором кліше про краще майбутнє і щасливе життя для всіх.

На питання скептиків, де візьмуться ресурси – давалась не відповідь, а прозорий натяк: «отнімєм і подєлім».

Зе-команда ішла «робити їх всіх разом». Тобто, «ламати систему», цілком звичний для популістів всього світу посил.

Але, замірюючись на злам системи, завжди треба переконатись, що це – не система життєзабезпечення.

А от якраз із цим у переможців 2019 року виникли найбільші проблеми. Як «регіонали» у 2010, вони кинулись ламати побудоване «папєрєднікамі». Але вони навіть не уявляли собі, що має бути натомість.

Результати не забарились. Спроби «відіграти назад» децентралізацію і загальмувати медичну реформу зробили систему неготовою до викликів пандемії. Ціна – тисячі життів.

Бажання «переналаштувати потоки» з бюджету призвели до того, що економічне зростання 2016-19 років перетворилось на падіння уже під кінець 2019, ще до пандемії.

І найгірше – прагнення будь-що «дістати Порошенка» штовхнуло владу на зупинку оборонних програм, зрив військового виробництва – від ракет до бронежилетів – що, цілком імовірно, послало путіну сигнал про неготовність України воювати. Розпочалося повномасштабне вторгнення… ціну якого страшно уявити – але доведеться усвідомити і пережити.

…. І навіть нині насельники будинку на Банковій не бажають відкинути дрібні порахунки і спертися на обʼєднані сили країни.

Вони прагнуть діяти самі, як можуть і вміють.

Виходить не дуже. Після того, як гартована у 2014-19 армія дала відсіч ворогу, а суспільство підтримало цей порив – Зеленському вдалося зайняти місце вітрини цього героїзму у світі.

Але вітриною довго бути не вийде: такі закони масової свідомості, які не можуть якщо не знати, то принаймні не відчувати люди з шоу-бізнесу при владі.

У тривалій війні ключ до успіху – системність. У постійному переконанні союзників. У підтримці справжньої, а не «за допуском» єдності всередині країни. У вмінні дати ріст ідеям, які спроможні змінити умови.

З системністю у тих, які йшли ламати систему, системні ж проблеми.

Тому головне питання сьогодні – зовсім не легітимність. А адекватність. Відповідність дій влади потребам часу.

Відповідь – у механізмі, який відновив би довіру суспільства і партнерів, і дозволив би ефективно побудувати роботу.

Уряд національної єдності і порятунку. Його створення необхідне.

Станеться це з волі Банкової (але не під її диктовку) – і Зеленський справді зможе увійти в історію президентом країни, яка перемогла, а він не заважав.

Станеться це вимушено для президента і його «5-6 менеджерів», всупереч їхньому спротиву – слід у історії залишиться відповідний.

Якщо ж не станеться – залишитись у історії ризикує вся Україна, як ми її знаємо.


Опублікував: Ростислав Павленко

Інші публікації автора

Точка входу

субота, 25 травень 2024, 17:15

Про потребу змін, про демократичну традицію – і про моральний вибір більшості в парламенті. У будь-яких планах щодо змін є критичне питання:. Як і з чого ці зміни мають розпочатись. Так звана «точка входу», без якої інерція придушить будь-які сподіванн...

А ваш Порошенко!... Чуємо усі п'ять років, і два з гаком роки війни! Давайте по суті

п’ятниця, 24 травень 2024, 21:04

Всі спроби здорової дискусії задля напрацювання рятівних рішень зводяться до відповіді: "А ваш Порошенко...". “А ваш Порошенко!..» – це, мабуть, єдиний аргумент, який залишився у адептів Зе-команди, коли їм вказують на кричущі випадки невігластва, кору...