Не втратити стратегію перемоги

У V столітті до Христа Сунь-Цзи писав:

« ... неперевершена військова стратегія – зруйнувати плани й стратегії супротивника, дещо слабша – атакувати ворожі союзи та спілки; ще гірша – нападати на армію ворога; і найгірша – кидатись на укріплені мурами міста».

Алегоричність твердження не заважає його застосуванню в реальності – тим більше, що його правильність не раз була доведена на практиці.

Застосовуючи ці стратегічні поради до московсько-української війни, бачимо, що путін намагається грати майже на всіх рівнях. Щоправда, «знизу вгору».

Він атакує укріплені міста, втрачаючи тисячами на день своїх солдат – але розраховує на те, що у нього їх вистачить на довше, ніж в України.

Він нападає і нападає на армію, витрачаючи величезні ресурси, аби набирати і озброювати все нових і нових рекрутів.

Він витрачає величезні кошти для підтримки антисистемних рухів і політиків, медійні і психологічні кампанії, терор і диверсії на Заході - аби зруйнувати "союзи і спілки", на яких тримається допомога Україні.

Він і радий би зруйнувати наші плани і стратегії. Але впирається в одне: він поставив планку так високо, що найголовніший план і стратегія України – вижити. А це повинно мотивувати до повноцінного використання можливостей і Україною.

Починаючи не з кінця списку порад Сунь-Цзи, як це робить путін – а, власне, з початку. З планів і стратегій.

• У планах путіна:

розсварена всередині себе Україна, яка не здатна воювати (через некомпетентність і корумпованість влади, її нездатність правильно організувати мобілізацію й підготовку військових, і раціонально використати економічний ресурс).

Наша відповідь мала би включати опертя на все суспільство, всі ресурси країни, і знаходження ефективних рішень для організації виробництва (насамперед озброєнь), для раціонального управління економікою, для підготовки військових, для захисту громад і об'єктів, для системної роботи за кордоном.

• У планах путіна:

втомлений від України Захід, який зменшує допомогу і полегшує санкційний тиск на росію, натомість зростаюча допомога росії від авторитарних режимів.

Тут відповіддю мала би бути як згадана вище системна дипломатія, так і зацікавлення партнерів у спільній діяльності. Спільних науково-технічних дослідженнях. Спільному виробництві (від зброї до товарів подвійного призначення). Спільного затягування зашморгу санкцій – і спільного ж знаходження компенсаторів, які дозволили б залучати незахідні країни для тиску на росію, а не «фронди проти Заходу».

• У планах путіна, зрештою:

формування «антизахідної змови незахідного світу» («West versus the rest»). І на основі такох змови путін сподівається отримати реванш за поразку москви у Холодній війні.

Недарма ультиматум Заходу восени 2021 року звучав: «Забирайтесь геть за межі 1997 року».

Тут Україна мала б діяти проактивно, не порожніми "самітами миру чи заявами, а конкретними ініціативами, збиранням коаліцій із західними і незахідними країнами під вирішення конкретних задач (в економіці, енергетиці, гумнітарній сфері), де російський імперіалізм був би зайвим.

... Усе це потребує зовсім іншої якості роботи від української влади.

Нинішня ж влада "2+5/6" (Зеленський + Єрмак і 5-6 "менеджерів") не в змозі організувати оптимальні дії.

Найкраще їй вдаються шоу - але шоу починають набридати. А для перемоги потрібні реальні результати.

Тому і має бути створений професійний Уряд єдності, який не думав би про рейтинги, бажання "2+5/6" та їхніх друзів, а робив би необхідне для належної організації людей та ресурсів.