Ілюзія "незламності"

Самовпевненість нинішньої влади на чолі з Зеленським тримається на кількох опорах.

Перше — це здатність транслювати для достатньо широкого кола виборців повідомлення «я – свій».

Це велика перевага, поки вдається: адже «своєму» багато просто пробачається, навіть великі помилки чи й злочини ігноруються, люди часто самі шукають пояснення, чому все «норм».

Так набагато легше працювати з громадською думкою, ніж коли треба пояснювати і відповідати на питання.

Ще легше — коли затикати рота опонентам (викидати з мовлення телеканали, ставити заборону на поширення в телеграм та соцмережах).

Іще легше — якщо медіа можна маніпулювати, використовуючи страх перед силовими структурами та мобілізацією.

Друге — власне, контроль над правоохоронцями.

Колективне «Державне Бюро Репресій» у стилі портнова, з використанням різних структур, прокуратури і судів мало би безперебійно ламати тих, на кого вкаже влада.

Ефективність цього важеля обмежується як «негативною селекцією» у відповідних органах (де винагороджується лояльність замість професійності), так і можливостями протидії, які збереглись — з опертям на думку людей, позицію закордонних партнерів і можливості опозиції.

Третє — визискування економіки.

Тут – і доїння держмонополій, у стилі вскритих НАБУ в рамках операції «Мідас» оборудок.

І рейдерство з перехопленням бізнесів за допомогою «силовиків» – певний косплей часів «регіоналів» (знов-таки, портновський почерк).

І поставлена на потік сваволя «правоохоронців» з тиском на бізнес і вичавлюванням поборів. Про це кричать ЗМІ, заявляють різноманітні асоціації, свідчать опитування і вимагають змінити партнери.

Четверте — кадри.

Мережа призначень «своїх» — із «кварталу», з бізнесу, з різних тусовок і кіл.

Тому така жахлива якість управління і провали, від яких хапаєшся за голову.

Тому й така коротка лава запасних. І так мало бажаючих серед здатних думати і робити.

У «банці з огірками» нинішнього «істеблішменту» «розсол» уже такої якості, що витравить будь-кого.

Виправляти ситуацію доведеться довго і системно.

Зрештою, «П'ятий елемент». Ірраціональний, але працюючий. «Дух часу», який визначає пріоритети, сприйняття і умови.

"Фарт". Який складається з елементів названого вище (особливо першого) — але і рятує, дозволяє владі знов і знову випливати. Коли навіть смертельно небезпечні зовнішні події вдавалось повертати собі на користь.

Уже наприкінці 2019 почалося падіння економіки, сподіваного дива благоденства не сталося — але почалась пандемія. Стало не до того.

Після проблем некомпетентної боротьби з ковідом підтримка влади і особисто Зеленського впала до рекордно низьких показників — але розпочалось повномасштабне вторгнення. Стало точно не до того.

Уже в 2025, коли ілюзії почали розвіюватись — за фактор «єднання навколо підтримки своїх» починає працювати зовнішня політика. То катастрофа у Овальному кабінеті, то непрості переговори під тиском.

Ця конструкція дуже комфортна для правлячого кола — бо орієнтована на забезпечення його примх і побажань.

Вирішення ж питань країни — за залишковим принципом і в залишковій, далекій від оптимальної якості в умовах описаної вище негативної селекції.

Грають як уміють і чим уміють. Зрештою, колись чесно це демонстрували у відомому номері.

Тому й доводиться триматися не завдяки, а всупереч. На запасі міцності, ініціативі і залишках сил. Розумінні, що програти як держава, як Україна не маємо права.

Але ж можна і треба краще.

Описана владна конструкція здавалася незворушною, «незламною» — як виглядає міцним і «незламним» картковий будиночок, де одна карта підпирає іншу.

Але така «незламність» ілюзорна. Бо в основі кожного із елементів — не міцність професіоналізму, традицій чи довіри. А гниль тимчасовості, опортунізму і пристосуванства.

Тому конструкція і почала сипатись, коли вилізли на публіку деталі операції «Мідас». Бо під сумнів було поставлено ключове: безкарність. Що «нічого не буде, якщо свій».

Для країни, для держави критично важливо замінити драглисту і хитку конструкцію на справді стійку і витривалу.

Де замість віри у «сваво парня» — довіра до справ і результатів.

Замість страху — прозорість і передбачуваність.

Замість корупційних схем — взаємний контроль.

Усе це — характеристики Уряду національного порятунку, який спирається на Коаліцію єдності.

Цей сценарій дає дуже важливу перевагу: підвищення ефективності управління. В умовах пошуку кращого рішення під тиском взаємного контролю і конкуренції ідей.

Але влада на цей варіант добровільно не піде. Вони обирали комфорт завжди. Тож, щоб вийти на зміни — комфорт мають втратити