Як росія воюватиме з НАТО

У нас часто дивуються, чому «на Заході не розуміють, що Україна їх закриває собою від росії». Справа в тому, що на Заході так не вважають.

Країни НАТО звикли покладатися на військову та економічну міць США, силу Альянсу, і не бачать для росії (навіть путінської) ні причин, ні потужності нападати на НАТО. Тим більше, що росіяни і справді підкреслено уникають боєзіткнень з силами Альянсу.

Агресія росії в Криму і на Донбасі показує, що росія може проводити широкомасштабні операції, приховуючи свою участь від тих, хто відмовляється бачити очевидне.

Варто відзначити, що на Заході загалом свідомі таких сценаріїв. Вони віддзеркалені навіть у фільмах.

У зразку високого британського гумору «Yes Prime Minister» докладно розкривається «тактика салямі», яка дозволяє москві розв'язати агресію – і не дати Заходу приводу для ядерної відповіді.

Агенти у Західному Берліні спричиняють пожежі, і «на допомогу» рушають пожежні машини зі Східного Берліну, з них висаджуються спецпризначенці... поки не стає занадто пізно, а приводу для удару Захід наче і не має...

Від британської класики не відстають і сучасники. ВВС зняло фільм-моделювання «World War Three: Inside the War Room». Там «тактика салямі» показується на прикладі вторгнення росії у східну Латвію – з використанням досвіду Криму і Донбасу.

Якщо у першому фільмі головний герой погоджується з потребами фінансувати звичайні озброєння, щоб вчасно зупинити «нарізання салямі» – то сценарій другого закінчується фактично відмовою Заходу від масованого ядерного удару – після того, як росія «помилково» тактичний ядерний удар уже завдала.

Усі ці сценарії показують, що війна між росією і НАТО не є неможливою.

Про це знають обидві сторони.

Але «знати» і «допускати реальність» – це дуже різні речі.

Для України головне завдання – отримати підтримку, необхідну для перемоги.

І для Заходу ми маємо виглядати не тими, хто втягне їх у війну – а тими, хто цю війну відверне.

Більше того – стати частиною спільної системи для відвернення глобальної війни і зупинення росії.

Ідеться, зокрема, про спільні виробничі проекти.

Про максимальні контакти на всіх рівнях – від парламентів до експертів та журналістів – щоб протидіяти «гібридним» загрозам і пропаганді в західних суспільствах.

Зрештою, про прискорений шлях до НАТО – яке має стати опорою для повоєнної безпеки, швидко координуючи протидію росії, з урахуванням усього спектру загроз.

І тоді більш імовірним буде класичний сценарій – коли «тактику салямі» з боку рф можна буде зірвати завчасною підготовкою.