Головне питання до Зеленського

Головною подією після 21.04.2019 (коли країна обрала своїм гарантом Зеленського.- ред.), звісно, є початок повномасштабного вторгнення росії.

Бачу, піднімається хвиля публікацій «путін усе одно напав би».

Це хибна спроба: путін напав у 2014. Питання в тому, наскільки влада була готова до ескалації – і наскільки ефективний опір очікували кремлівські стратеги.

Бо одна справа – прогризати ешелоновану оборону, зайняту мотивованими військами, проходити мінні поля, форсувати річки під вогнем і отримувати ракетні удари по тилу. А зовсім інша – парадним строєм котитися по вільних дорогах чи висаджувати десант проти строковиків Нацгвардії.

І от якраз різниця між цими двома ситуаціями – цілком залежала від свідомих дій влади.

Вина за агресію лежить на путіні – ще з 2014. А от підготовка до війни – цілком відповідальність Зеленського. Тим більше, його попереджали і пропонували робити дуже конкретні речі. Але на Банковій слухали голоси путіна й лукашенка, ще й хизувалися цим.

Є дуже конкретні рішення: перенесення строків оборонних (зокрема ракетних) програм у 2019-20, згортання / недофінансування Держоборонзамовлення до 2021, фінансування «доріг, а не армії» (навіть хизування цим особисто Зеленського), відведення військ, розмінування…

Сонм замовних кримінальних справ і буйство ДБР, які паралізували цілі сектори оборони: від постачання бронежилетів до розкриття перед рф надходження клістронів для ППО. Їм кортіло «накопати на Порошенка», що закопували обороноздатність країни.

Відмова від «приготування останньої миті» – це збільшення фінансування ЗСУ для мобілізації, злагодження і забезпечення резерву, виведення військ на позиції на загрожених напрямках…

Саме ці рішення визначили реальний стан української оборони на момент вторгнення.

Чесна розмова про підсумки шести років має включати і ці аспекти. Бо хто такий путін – відомо навіть дітям. Важливо, до чого ви готуєте країну, маючи такого сусіда.

Так-от, Володимере Олександровичу. Чому ВИ не готувалися до війни?