Дієвий патріотизм

У соцмережах піднімається хвиля «захистимо своїх» – на тлі помилок, допущених Зеленським і його офісом у США.

Мовляв, це не офісні «мудрагелі» написали пустопорожні декларації і вимоги до союзників замість Плану Перемоги, і не Зеленський перейшов межу дипломатії у публічних висловлюваннях та інтервʼю – а це американці, сякі-такі, на догоду перевазі на виборах напустились на нашого Президента.

І що нині усім патріотам належить безумовно підтримати Зеленського, бо ж він Президент України, яка воює. І, відповідно, заклеймити американських політиків і посадових осіб, які сміли його критикувати.

Цікаво, що цю думку проводять часто ті самі люди, які у 2014-2019 – теж під час війни і кризи – не давали спуску Порошенку, критикуючи кожен його крок.

Нині ж позиція змінилась. Нині «патріотизмом» вважається безоглядна підтримка Президента, його офісу і їхньої політики.

Однак такий підхід несе в собі колосальну небезпеку. Одна з переваг демократії – якраз критичне мислення. Коли дії можновладців піддаються вільному аналізу, результати відкрито обговорюються. Це дозволяє визначити помилки і виправити їх – або принаймні не повторювати. «Одобрямс» же, навпаки, небезпечний самозаспокоєнням влади. А значить, зручні можновладцям, приємні для їхніх прихильників, але згубні для країни дії вчинятимуться і далі.

Тому справді дієвий патріотизм нині – не демонструвати лояльність, хвалячи Зеленського і огризаючись на американських політиків.

Поведінку американців, тим більше під час виборів, ми не змінимо. Це – умови, в яких треьа вміти працювати і вигравати позитиви для України.

Натомість покращити дії наших посадових осіб - можемо і повинні. У аналізі помилок і пропонуванні альтернатив і є зараз патріотизм. Бо на кону – виживання України. І спокій та комфорт можновладців, підтримка їх у їхніх провалах – неспівставна ціна за це.