"А що б ви зробили"?.. Для мобілізації

Мобілізація стає проблемою, а відтак –завданням номер 1 для України.

Спроба застосувати батіг, "боротися з ухилянтами" тощо зазнали фіаско. Посилення повноважень ТЦК, ВЛК, МСЕК та інших абревіатур вилилися у корупційні скандали – візуалізацією яких стало сімейство Круп і їхні валютні поклади.

Тож замість бездумного розмахування батогом, необхідно застосувати підхід, який вирішував би питання по суті.

Що б міг передбачати такий підхід?

1. Мотивація

Військовослужбовці – не раби і не кріпаки.

Вони мають права, які держава зобов'язана гарантувати і захистити.

Встановити нарешті термін служби (нових мобілізованих буде легше залучити, коли мобілізація перестане бути безстроковою – це необхідність.

Запровадити механізми незалежної і професійної реакції на сваволю, самодурство і порушення прав. Гарячі лінії, швидкі правові консультації тощо – можливостей достатньо.

Гарантувати виплати, які належать військовим. Жодна інша бюджетна стаття не має фінансуватися доти, доки не забезпечена ця.

2. Тренування і навчання

Підготовка військовослужбовців –ключовий фактор успіху в бою. Красивих фраз про це сказано в різні часи чимало. Залишилось запровадити їх у роботу навчальних центрів.

А для цього їх діяльність має бути максимально прозорою для суспільства –так, щоб не розкрити чутливих моментів, але показувати, що підготовка відбувається, що вона відповідає вимогам поля бою, і що мобілізовані відправляються у бойові частини, розуміючи, як вижити і найкраще застосувати зброю (іншому, конкретнішому, навчать уже побратими-ветерани в частині).

3. Забезпечення

Треба відмовитись від експериментів, які вилучають кошти під корупційні процедури і ускладнюють постачання озброєнь.

Наприклад, забрали надходження з податків військовослужбовців у місцевих громад – начебто "на дрони". Результат –ані грошей, ані дронів.

Ці кошти треба повернути в розпорядження громад – під умови спрямувати їх на забезпечення конкретних бригад ЗСУ.

Розроблені українським бізнесом озброєння, РЕБи тощо мають випробовуватися і братись на озброєння чимшвидше, без огляду на ставлення до розробників у президентському офісі.

4. Дебюрократизація

З "українською паперовою армію" ніби борються. Здебільшого на папері. Але "журнали обліку журналів" залишаються –бо так "звичніше". Навіть запровадження систем електронного діловодства часто виглядає як перенесення цього підходу в онлайн.

"Цифровізаторам" час звернути увагу на те, що викорінення дратуючих і висмоктуючих час військових процедур є задачею, вирішення якої набагато важливіша за "інвестняні" чи "індастпарки".

5. Оптимальна самореалізація

Армійські анекдоти радянських часів про пілотів у піхоті і будівельників у десанті мають відійти у минуле.

Навіть існуюча система управління кадрів у армії здатна забезпечити оптимальний розподіл за посадами. Але вона має діяти, починаючи з ТЦК-СП.

Якщо ж людина іде добровольцем, ще й з відношенням від певної частини - її вибір має бути непорушним і поважатися та підтримуватися системою на всіх рівнях.

6. Передмобілізаційна підготовка

Місцеві громади, підприємства, громадські організації, активісти уже зараз підтримують чимало курсів, секцій і програм підготовки – керування дронами, поводження зі зброєю, основ тактики і посилення фізичної підготовки.

Але ці ініціативи мали б бути наявними скрізь, про них мало би бути відомо кожному.

7. Інформаційний супровід

На всіх рівнях, швидко реагуючи на проблеми. Даючи відповіді на страхи і запити.

Демонструючи, як відбувається тренування.

Поширюючи інформацію про "гарячі лінії" для боротьби зі сваволею.

Поширюючи відомості про курси передмобілізаційної підготовки – і пропагуючи їх...

Це лише швидкий огляд терміново необхідних заходів.

Жодний із зазначених заходів не передбачає великих витрат.

Кожний реалізується за допомогою управлінських рішень.

От тільки рішення ці так і не приймаються. Бо звичніше верещати про "ухилянтів" і ділити людей між собою. Аби не задумувались про відповідальність влади за недолуге управління.