Тут мєдвєдєв погрожує світу ядерною війною у разі, якщо росію заженуть у міжнародно визнані кордони 1991 року.
Правильною відповіддю світу було б повторити досвід власне 1991 року – коли срср розпався так, що ніхто навіть і не помислив про застосування ядерної зброї.
Навіть війни за повернення колишніх колоній москва відклала на роки і десятиліття.
Це означає – посилення санкцій і ефективна боротьба з їх обходом.
Це означає – посилення тягаря війни для росіян. І влади, і підданих. Конкретніше – удари по території рф, дедалі дошкульніші, і розгром московських полчищ в Україні завдяки перевазі в технологіях.
Досягнення цього, втім, потребує від Заходу суттєвої зміни в підходах. Це важко – через інерцію, російські заходи впливу, зростання популізму і подібне.
Україна не може безпосередньо впливати на ситуацію в західних країнах. Єдиний чинник – захоплення боротьбою Української армії і народу у 2022, на яку ніхто не сподівався – вже відпрацював своє.
Наглувата поведінка української влади в стилі «дай мільйон, дай мільйон» не тільки не допомагає – вона сприяла швидшому розвіюванню позитивного міфу про Україну.
У цьому сенсі виступ Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції з безпеки – радше невдалий. Не зважаючи на всі милі українському серцю і правильні з точки зору українця посили. Ба більше: саме через них.
Бо – хочемо ми того чи ні – ми не сприймаємось як беззастережний пріоритет у боротьбі зі світовим злом. Це неправильно і несправедливо - але це так. І при тому у нас немає варіанту «надутись і образитись». Нас залюбки залишать сам на сам із агресором – і ми або загинемо в безнадійній боротьбі, або згинемо в результаті капітуляції.
Допомога Заходу – це досі та єдина «срібна куля», здатна зупинити московського монстра.
Як ми можемо її отримати?
1. Зміною повідомлення назовні. Відмовитись від звичної і набридливої пісні про те, що ми всіх захищаємо від російської загрози. «Всі» так не думають. Принаймні, поки.
Натомість ми маємо:
- поширювати інформацію про наші досягнення. А для того їх треба мати (див. далі);
- ініціювати спільні з партнерами взаємовигідні проекти (і зокрема у ВПК);
- бути «дорослішими дорослих» і знаходити та пропонувати взаємовигідний вихід з конфліктів – від республіканців США до польських фермерів.
Для цього треба відмовитись від внутрішніх ревнощів і використовувати можливості всіх і вся, і надавати їм підтримку. Поки нас усіх не загнали в глухий кут.
2. Генерувати для світу позитивні сигнали.
«Зеленський посварився з військовим керівництвом і звільнив Залужного», «Зеленський знов не випустив Порошенка», «Українські підприємці скаржаться на тиск і корупцію» – це неправильні повідомлення, які вбивають довіру і посилюють наших противників.
Але ще більшою помилкою є спроба боротись із ними, закриваючи роти незгодним і намагаючись заглушити критику торохкотінням «марафону» і телеграм-помийок.
Такий підхід – сам по собі негативний меседж.
Тому єдиний ефективний спосіб зняти трансляцію назовні проблем – це їх вирішити.
3. Грати за правилами в сценарії, який обрали українці.
Цей сценарій – вступ до ЄС і НАТО.
І в рішенні Євроради про початок переговорів, і в угодах про співпрацю в галузі безпеки (не гарантії!) з Великою Британією, Німеччиною та Францією, і в рекомендаціях, переданих Зеленському і Ко (точніше, ОП) у США дуже чітко сформульовані очікування.
Політична демократія, верховенство права, плюралізм (багатопартійність) у парламенті, незалежність антикорупційних органів…
… тобто, рівно протилежне тому, куди пхають Україну «менеджери» президентського офісу.
Вереском «не буде допомоги – ви нам не партнери» усього сказаного не замінити. Навпаки, такі речі лише радують путіна з його мєдвєдєвими, показуючи, чи варто ризикувати заради таких друзів ядерною війною.
Для всього сказаного є інструмент – Уряд національної єдності (чи вже й порятунку). Але Зеленський поки чіпляється за своїх «5-6 менеджерів»…
Тим часом, наближається шторм.
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
Демонстративний запуск росіянами балістичного носія ядерної зброї по Україні, відповідні попередження посольства США напередодні, повернення ядерної риторики у марення кремлівських безумців, – викликають в памʼяті суспільствознавчі студії. "Текст трохи...
Шарль Моріс де Талейран-Перігор – французький політик, визнаний сучасниками як витончений дипломат і інтелектуал. Його крилата фраза якнайкраще описує ситуацію з нинішньою владою в Україні. Реально, іноді б краще зелені мовчали. Хоча ні. Як же ж тоді ї...
