​Провальні переговори: наслідки для України

З'являється дедалі більше сигналів про те, що переговори в Саудівській Аравії не принесли Україні жодних вигідних рішень, натомість рф може отримати послаблення для торгівлі зерном (насамперед, украденим в України) і щодо санкцій:

• The Times повідомляє, що домовленість про припинення вогню, досягнута за посередництва США, вигідна Кремлю й не передбачає поступок рф.
• The Telegraph зазначає, що вільне пересування Чорноморського флоту рф ставить під загрозу морське панування України.
• The Guardian називає угоду про Чорне море "списком бажань Путіна": якщо Кремль отримає зняття санкцій, це стане першим серйозним відкатом Заходу.

Хто відповідатиме за цей провал? Хоча список переговорників досі невідомий, речник МЗС Тихий заявив, що Зеленський координував переговори дистанційно. Але тепер, коли їх провал очевидний, президент дистанціюється від процесу, що, ймовірно, призведе до пошуку «крайніх» серед делегатів.

Поведінка Зеленського виглядає наївною: він погодився на припинення вогню, щоб «показати світові, що Путін не хоче миру» (хоча це було очевидно для всіх протягом усіх 11 років війни), а також, що рф «використовує такі угоди у своїх інтересах».

Президент України із наївністю дитини також покладається на США – які не давали приводу йому сподіватися на якісь свої дії із захисту України. Моніторинг порушення росією перемир'я досі не визначено – хоча Зеленський сподівається, що за це відповідатимуть американці. Чи це наслідок некомпетентності режиму «5-6 менеджерів» – чи залежність Зеленського і команди від США (можливо, через компромат за корупцію).

Усе згадане лише підтверджує наше припущення про втрату Україною суб'єктності.

Водночас дипломатичний провал Зеленського у Вашингтоні 28 лютого може мати ще один наслідок: США наполягають на «повній» угоді на невигідних умовах замість компромісного варіанту.

Україна мала б запропонувати Трампу альтернативи, вигідні обом сторонам, але нинішні переговорники виявилися неспроможними це зробити. Зеленська команда не лише не справляється з викликами, а й не визнає власних провалів. Якщо вони ще й під контролем через корупційні справи – ситуація ще гірша.

Влада має забезпечити прозорість і підзвітність у міжнародних переговорах, залучити компетентних фахівців та гарантувати захист національних інтересів України.