Про переговорні позиції України

Перемоги ЗСУ – ось головний козир у будь-яких переговорах.

Влада має працювати над цим, а не чекати порятунку ззовні

В умовах невизначеності перспектив миру і перебігу переговорів є тільки одна раціональна стратегія: посилювати ЗСУ.

Це означає вирішувати проблеми мобілізації, спрямовувати якомога більше коштів — як українських, так і західних — і контролювати їх ефективне використання. Для цього необхідно не допускати монопольної, непідконтрольної влади, зокрема, спрямовуючи правоохоронців проти корупції, а не опозиції. А також — шукати і знаходити нові форми знищення ворога.

Тільки тоді ворог запросить миру — бо розумітиме безперспективність продовження війни.

Щоб вижити і не стати жертвою «прикрого компромісу», Україна має покращувати свої переговорні позиції. У війні це найпевніше досягається на полі бою.

А це означає: Сили оборони, і в першу чергу ЗСУ, потребують якнайкращого забезпечення. І — людей. Для цього потрібна мотивація. Крім фінансування й екіпірування, важливою складовою мотивації є підготовка.

Кожен має бути впевнений, що мобілізованих навчать виживати на полі бою, взаємодіяти з побратимами й нищити ворога. Якісна підготовка — дуже важлива частина оборони.

Народні депутати «Європейської Солідарності» відвідали один із навчальних центрів, продовжуючи такі поїздки, розпочаті ще минулого року. Це не була «інспекція» і точно не парадна поїздка. До слова, ми були чи не першими народними депутатами, які відвідали навчальний центр — хоча навколо нього округи «слуг»…

Говорили і про здобутки, і про проблеми. Вручили оргтехніку від Фонду Порошенка.

Найголовніше — підготовка відбувається, і серйозна. Як базова (52 дні), так і подальша фахова — залежно від здібностей. Бійці з фронту також приїжджають на підвищення кваліфікації. У навчанні враховуються останні зміни на фронті, насамперед у тактиці ворога.

У центрі з надією зустріли звістку про те, що вимоги «Європейської Солідарності» щодо спрямування коштів із ПДФО до військових частин стають, нарешті, гаслом влади. Чекають, коли слова перетворяться у справу. Бо патрони, гранати, БПЛА, будівельні матеріали — це все потрібне тут і зараз.

По конкретних питаннях будемо вимагати дій парламенту і уряду — це спільний обовʼязок, якщо справді хочемо вижити.

І ще одне важливе питання, яке самі військові не вирішать — це інформування.

Надійна, з перших вуст, інформація про перебіг бойової, загальновійськової та фахової підготовки, про самопочуття мобілізованих — набагато ефективніша протиотрута від рашистських міфів, ніж славословлення марафонів чи потік ненависті до опозиції з телеграм-каналів.

Країни НАТО та інші союзники мають чималий досвід у такому інформуванні — давно час його застосовувати.

Натомість влада знову діє за звичною для себе схемою — метушінням телеграм-помийок Банкової, спрямованим на очорнення дій опозиції.

Так уже було, коли «Європейська Солідарність» розкрила плачевний стан фортифікацій навесні 2024 року.

Зараз, замість того щоб допомогти ЗСУ належним чином готувати поповнення й боротись з російськими фейками довкола мобілізації, медіа-обслуга Банкової знову плюється на опозицію.

У цій схемі стали вже традиційними й наступні стадії — спочатку мовчазне визнання, а потім гучне «доручення Президента розібратися і виправити». Але настають вони, як завжди, запізно.

А за втрачений час, оплачений кровʼю, Банковій і її міньйонам доведеться відповідати.