«А ви що, не повтікали?»: Перші дні вторгнення. Про втіків і невтіків

«А ви що, не повтікали?» – така реакція бійця ТРО на моє посвідчення на блок-посту в центрі Києва десь 27-28 лютого 2022 року є для мене досі одним із символів часу.

Я тоді поспішав, як і кожного дня, в офіс на Лаврський – який став місцем дислокації 206 батальйону ТРО.

Петро Порошенко і команда організувала тоді весь комплекс підтримки захисників Києва: від зброї до бронежилетів, від харчування до транспорту.

Депутати «ЄС» допомагали в евакуації цивільних з Ірпеня та інших загрожених місць, були зі зброєю разом з бійцями на блок-постах і в патрулюванні, організовували підтримку, координували волонтерські хаби, на які тоді перетворилися чи не всі осередки «ЄС».

По регіонах, де ворог був близько – «ЄС» ставала основою для тероборони: як-от у Сумах, куди ворог боявся поткнутись аж до втечі з Півночі країни.

Те, що "не втік" президент Зеленський – знають усі. Цей факт настільки був потужно розпіарений одразу ж, як ЗСУ погнали ворога від Києва, що гріх нагадувати: воно звучить з кожної праски досі.

Далеко не так відомий інший факт: в урядовому кварталі, у приміщеннях численних правоохоронних і контролюючо-перевіряючих структур було практично порожньо.

Бо втекли.

Бо були і готелі на Заході України, забиті топ-чиновниками і правоохоронцями. Були і знищені документи, справи і реєстри. Були і спецпотяги, які возили депутатів – у переважній більшості «слуг» – на сесію і назад, на Захід. І законопроекти, якими намагалися узаконити втечу органів влади і правопорядку, – що аж доводилось пропонувати інші проекти, про відповідальність чиновників за втечу з робочого місця.

Все це теж було. І ті, хто в квітні 22-го повернулися, які «тут не були» (за висловом Зеленського) – дуже не люблять, коли їм про це нагадують. От і біснуються у мережах і телеграм-каналах.

Але ми були.

І пам'ятаємо, що в лютому-березні 2022 був і інший символ. Тоді, коли «тут не були» більшість із трубадурів потужної найвеличності, тоді існувала справжня єдність.

Коли більшість проектів законів обговорювалися і готувалися в дусі консенсусу, чули думку кожного, і виносили на голосування рішення, підтримане всіма. Це було напрочуд ефективно.

На жаль, уже в квітні 2022 такий підхід був відкинутий. Вже на початку місяця свавільно відключили з цифрового мовлення «Прямий», 5-й і «Еспресо» – щоб не сміли псувати монокартинку.

Але війна нині далека від завершення.

Більше того – все очевидніші ознаки, що доведеться від «потужно-моновеликого» підходу знову повертатись до формату, де чують усіх.

Бо кампаніями ненависті не заглушити ані спогадів про хто де був – ані, тим більше, не знайти порятунок для України.