Скільки вже сказано і написано:
- про необхідність фортифікації і мінування;
- про пріоритет забезпечення військових усім необхідним – від зброї і засобів захисту до РЕБ;
- про необхідність тренування і злагодження, щоб бійці розуміли, що їх чекає і як діяти.
В цьому не потрібна навіть допомога партнерів – це головним чином питання організації власних ресурсів і спроможностей.
Але бракує головної спроможності – владі. Діяти правильно, вчасно і чесно.
Попередження, заклики, пропозиції і навіть конкретна допомога – спогорда владою відкидаються.
«Абайдьомся бєз Порошенко». «Бєз опозіциі». «Бєз експєртов і совєтов».
А не виходить.
Наступ росіян у Харківській області знову, як у краплі води викрив ці проблеми. І ціну їх – у життях українців.
Надії на те, що зрозуміють, немає.
У якийсь момент має дійти до 230-240 депутатів – для формування Уряду національного порятунку.
Поки не дійшло.
А наразі допомагаємо, як можемо. І в спорудженні ліній захисту теж. Там, де не заважають...
Багато вже сказано про залежність нинішньої влади від «аплодисментів». Тобто, широкого суспільного схвалення. І особисто Зеленський, і його оточення впродовж своєї сценічної кар’єри звикли до статусу «улюбленців», «народних героїв», «суспільних авторит...
Варто опозиції, чи волонтерам, чи військовим нагадати про проблеми, які не вирішуються роками - фортифікація, посилення прямого фінансування бригад, покращення підготовки мобілізованих, прямий санкційних тиск на москву тощо — тут-таки зривається цілий ...