
Коли політики з авторитарними замашками вирішують стати «великими диктаторами», вони мають памʼятати: це шлях, який вимагає чималого хисту.
Бажання, хитрості, підлості і жорстокості – мало. Суспільство чинить спротив. Якщо не вмієш подолати – зупинись і відмовся від злочину.
Це колись зрозумів Кучма – і спокійно живе, спостерігаючи, як памʼять про нього світлішає з року в рік.
Цього не зрозумів янукович – і залишиться в історії гнусним зрадником, кривавим злочинцем, якого проклинатимуть покоління і покоління українців.
Цього не бажають зрозуміти і Зеленський з Єрмаком. Чи то боячись «вагнергейту», чи бажаючи показати свою силу – вони затялись боротися з Романом Червінським. Але сама ця боротьба викликає до спротиву сили, які їм не подолати. Впираючись у бажанні контролювати все корисне і нищити все незгодне, вони несуться до прірви.
Нам усім разом ще доведеться зробити все необхідне, щоб у цю прірву вони не затягнули всю країну.
Але тут в українців уже чимало досвіду.
Минулого тижня Reuters, а нині і Financial Times публікують як «інформацію від джерел» те, що уже тривалий час нуртує владними коридорами в Києві і вихлюпується у навколополітичні кола. Мовляв, у березні буде досягнуто якийсь «піс діл», у травні буде п...
Людина, яка вперто не приймала умови миру, сконцентрувала владу у своїх руках, говорила про “честь нації” й ганьбу компромісу — і врешті загинула разом зі своєю стратегією. Це про Парагвай і його лідера Франсиско Солано Лопеса у війні Потрійного союзу ...