Коли політики з авторитарними замашками вирішують стати «великими диктаторами», вони мають памʼятати: це шлях, який вимагає чималого хисту.
Бажання, хитрості, підлості і жорстокості – мало. Суспільство чинить спротив. Якщо не вмієш подолати – зупинись і відмовся від злочину.
Це колись зрозумів Кучма – і спокійно живе, спостерігаючи, як памʼять про нього світлішає з року в рік.
Цього не зрозумів янукович – і залишиться в історії гнусним зрадником, кривавим злочинцем, якого проклинатимуть покоління і покоління українців.
Цього не бажають зрозуміти і Зеленський з Єрмаком. Чи то боячись «вагнергейту», чи бажаючи показати свою силу – вони затялись боротися з Романом Червінським. Але сама ця боротьба викликає до спротиву сили, які їм не подолати. Впираючись у бажанні контролювати все корисне і нищити все незгодне, вони несуться до прірви.
Нам усім разом ще доведеться зробити все необхідне, щоб у цю прірву вони не затягнули всю країну.
Але тут в українців уже чимало досвіду.
Багато вже сказано про залежність нинішньої влади від «аплодисментів». Тобто, широкого суспільного схвалення. І особисто Зеленський, і його оточення впродовж своєї сценічної кар’єри звикли до статусу «улюбленців», «народних героїв», «суспільних авторит...
Варто опозиції, чи волонтерам, чи військовим нагадати про проблеми, які не вирішуються роками - фортифікація, посилення прямого фінансування бригад, покращення підготовки мобілізованих, прямий санкційних тиск на москву тощо — тут-таки зривається цілий ...